Последнее время всю историю Второй мировой войны пытаются подменить мифом "холокоста". На первый взгляд, многие статьи на сайте не имеют отношения к этому пропагандистскому мифу, суть которого заключается в подмене страданий сотен миллионов европейцев еврейскими страданиями, перевирании и выпячивании одних исторических фактов и игнорировании других. Однако, история не состоит из отдельных и изолированных явлений, поэтому все исторические факты необходимо рассматривать в их взаимодействии. Ревизия "холокоста" направлена на уточнение исторических фактов и создание сбалансированной картины происходивших событий. Чем более полной будет такая картина - тем меньше в ней места останется мифам "холокоста"..

Крым

Россия навеки покрыла себя позором, подло ударив в спину только что освободившейся от криминального режима разграбленной и ослабленной Украине. Оккупанты, вон из Крыма!

Всеобщая декларация прав человека

Каждый человек имеет право на свободу убеждений и на свободное выражение их; это право включает свободу беспрепятственно придерживаться своих убеждений и свободу искать, получать и распространять информацию и идеи любыми средствами и независимо от государственных границ.
Статья 19 Всеобщей декларации прав человека (принята Генеральной Ассамблеей ООН 10 декабря 1948 года)

21.12.2004

БУХЕНВАЛЬД: УКРАЇНЦІ ПРОТИ НКВД

В'язні Бухенвальда після визволення
Наша газета продовжує публікацію спогадів учасників українського Руху Опору нацистам під час Другої світової війни. Відомо, що НКВД проводило свою діяльність не лише всередені країни, а й за її межами. Про це вона нагадала гучним вбивствами Євгена Коновальця в Ротердамі.
Під час війни агенти цієї всюдисущої служби проникали у гестапо, вермахт, власівську армію РОА, ОУН, Європейський рух опору. Мережа НКВД діяла і в концентраційних таборах — і тут Москва намагалася не випускати з-під комуністичного впливу своїх колишніх громадян. У таборах таємні агенти НКВД могли ліквідовувати своїх ідеологічних супротивників майже безкарно. Також активно розбудовували свою підпільну таброву мережу і польські шовіністи. Отож, жорстока боротьба продовжувалася і за гратами. Про трагічну долю арештованих гестапо членів ОУН і боротьбу українців за власну гідність навіть у смертельних обіймах німецьких концтаборів розповідає учасник оунівського підпілля і в’язень Бухенвальду Володимир Леник.

14.12.2004

УСПАМІНЫ З КАНЦЭНТРАЦЫЙНАГА ЛЯГЕРУ

Вязень №48054

Мала сяньня сустракаецца ў прэсе згадак аб беларускіх вязьнях нямецкіх канцэнтрацыйных лягероў. Перадусім таму, што лічаным адзінкам беларускай нацыянальнасьці ўдалося выйсьці адтуль жывымі. Была ж нас там немалая колькасьць. У адным толькі Асьвенцыме — звыш 3000. Менш — у Дахаў, Матхаўзэне, Флёсэнбургу, Крос-Розэне і меншых лягерох.

1 сьнежня 1943 году прыбыло ў Асьвенцым звыш 2.000 вязьняў зь Беларусі. За выняткам 140 чалавек, што падаліся як палякі (пераважна гэта былі нясьведамыя беларусы рыма-каталіцкага веравызнаньня), рэшта мела цывільную адвагу падацца як беларусы.

У Асьвенцыме пераважалі палякі, далей ішлі жыды, цыганы, чэхі, французы, немцы, украінцы, беларусы, расейцы.